Віолончель: будова, звук і як грати

Знайомтеся: віолончель

У скрипковій родині чотири інструменти: скрипка, альт, віолончель і контрабас. Віолончель більша за альт і менша за контрабас. Вона схожа на скрипку, але обичайки в неї як на її розмір вищі, а шийка коротша.

Її повна італійська назва — violoncello, що означає «маленький віолоне». Віолоне був поширеним інструментом у XVII і XVIII століттях, згодом із нього виріс теперішній контрабас. Cello — просто скорочена форма цього слова.

Чотири струни налаштовані C, G, D, A, починаючи на дві октави нижче від до першої октави. Це на октаву нижче, ніж в альта. У струнній групі віолончель виконує партію тенора, а в оркестрі зазвичай від 8 до 12 віолончелей, і двоє музикантів сидять за одним пультом.

Родина

Струнний інструмент (скрипкова родина)

Тип

Смичковий струнний інструмент; на ньому можна грати й щипком

Струни

C2, G2, D3, A3 (кожна на чисту квінту вища за попередню)

Найнижча нота

C2 (відкрита струна C, близько 65 Гц)

Діапазон

Від C2 до A5 (із флажолетами до A7)

Ключ

Переважно басовий; оскільки діапазон дуже широкий, використовують також теноровий і скрипковий ключі

Транспозиція

Ні (звучить так, як записано)

Розмір

Корпус близько 75 см (за різними джерелами від 70 до 76 см); загальна довжина близько 120–125 см

Довжина смичка

71–73 см

З чого складається віолончель

Віолончель роблять переважно з двох видів дерева. Верхня дека — з ялини (або сосни); нижня дека, обичайки, шийка, кілкова коробка й завиток — з клена. Гриф з ебенового дерева, підставка з клена. Сьогодні бувають і віолончелі з вуглеволокна.

Деякі з найважливіших деталей сховані всередині корпусу. Їх можна лише мигцем побачити крізь ефи.

Деякі деталі розташовані всередині або позаду інструмента, де їх не видно на малюнку; номери показують приблизно, де вони.

12345678910

1. 1
   Завиток scroll

   Закручений дерев'яний кінець на самій горі, вирізаний із клена.

2. 2
   Кілкова коробка й кілки pegbox

   Тут струни намотуються на кілки; поворот кілка натягує або послаблює струну.

3. 3
   Шийка neck

   Довга ручка, уздовж якої рухається ліва рука.

4. 4
   Гриф fingerboard

   Гладка накладка з ебенового дерева без ладів; ви притискаєте до неї струни, щоб змінити висоту.

5. 5
   Верхня дека й ефи top / f-holes

   Опукла ялинова дека; найлегше коливається її частина між двома ефами.

6. 6
   Підставка bridge

   Тримає струни піднятими й передає їхні коливання корпусу. Вона тримається лише тиском струн, без клею, а її вигин дає змогу смичку грати на одній струні.

7. 7
   Підгрифник і машинки tailpiece

   Тримає кінці струн; маленькі машинки дають змогу підлаштовувати зовсім трохи.

8. 8
   Душка sound post

   Маленький дерев'яний стовпчик усередині, що тримається тертям, а не клеєм. Він підпирає верхню деку й пов'язує коливання верхньої та нижньої дек.

9. 9
   Пружина bass bar

   Вузька дерев'яна планка на внутрішньому боці верхньої деки, з боку басової ніжки підставки; вона розподіляє коливання по великій площі деки.

10. 10
    Шпиль endpin

    Металевий штир унизу, що впирається в підлогу. Його тримає стопорний гвинт, а на кінці може бути гумовий наконечник.

Як народжується звук

Смичок — це тростина з натягнутим кінським волосом. Каніфоль змушує волос захопити струну, протягнути її, а потім відпустити назад — знову і знову. Це схоже на те, як сильно тереш гумкою по парті: вона прилипає, стрибає, прилипає, стрибає. Один цикл «прилип — проковзнув» триває рівно стільки, скільки одне коливання струни.

Увесь секрет у каніфолі. Вона змушує волос міцно тримати струну, доки він прилип, і дуже легко ковзати, щойно він зірвався. Якби захоплення й ковзання відчувалися однаково, як у смичка без каніфолі, струна лише зітхала б, а не співала.

Поки ви ведете смичок, струна завжди має форму двох прямих ліній з гострим кутом між ними. Кут мчить туди-сюди вздовж струни, як намистина, що ковзає по дроту. Така форма дає ноті цілий набір обертонів — у 2, 3, 4 і більше разів вищих за основну висоту, — і звук стає багатим.

Що швидший смичок, то ширше розгойдується струна і то гучніша нота. Якщо натискати сильніше, з'являється більше високих обертонів, і звук стає яскравішим. Ближче до підставки потрібен трохи більший натиск, а проміжок натиску, за якого звук іще виходить, стає вужчим — наче йдеш вужчою стежкою.

Струна сама по собі надто тонка, щоб штовхати багато повітря, тому вона майже беззвучна. Підставка передає частину коливань дерев'яній верхній деці — так камертон звучить гучніше, якщо притиснути його ніжку до столу. Душка й пружина розносять цей рух по корпусу, і повітря всередині скриньки теж резонує. Так влаштована вся скрипкова родина.

Іноді нота опиняється дуже близько до головного коливання самого корпусу. Вони борються одне з одним, і нота тремтить і заїкається; дехто порівнює цей звук із виттям вовка, тому його називають вовчим тоном («вовком»). У багатьох віолончелей він є десь у районі від E до F♯, часто найпомітніше на струні C. Маленький тягарець — поглинач вовчого тону — може його вгамувати, але іноді робить трохи глухішим звук усієї віолончелі.

Спробуйте: притисніть гумку на кінці олівця до столу й повільно штовхайте її. Відчуваєте, як вона прилипає, стрибає, прилипає, стрибає? Саме це робить волос смичка зі струною — від кількох десятків до сотень разів на секунду.

Як грати

Сядьте на край стільця, поставивши обидві ступні на підлогу; ліву ногу можна трохи виставити вперед. Висуньте шпиль так, щоб краї віолончелі торкалися внутрішнього боку колін, а верх корпусу торкався середини грудей. Кілок C опиняється біля лівого вуха. Шпиль і дві ваші ступні утворюють на підлозі трикутник.

Тримайте смичок вільно. Зігнутий великий палець ставиться в невеликий проміжок між колодкою й обмоткою; мізинець і безіменний палець лежать на колодці, середній палець може торкатися металевого кільця, а вказівний легко лежить на тростині. Найважливіше — розслаблений, зігнутий великий палець.

Ліва рука набуває форми літери C, ніби тримає бляшанку газованої води. Великий палець розташований за другим пальцем і спрямований упоперек шийки, а не вздовж неї. Тримайте лікоть піднятим, але розслабленим, а зап'ясток — на одній лінії з рукою. Якщо притиснути палець, звучна частина струни стає коротшою, і нота підвищується.

Щоб дістати дуже високі ноти, ліва рука рухається до підставки, у високі позиції (позиція — це місце, де рука розташована на шийці). Близько 1740 року віолончелісти «відкрили», що струни може притискати й великий палець. Ця позиція великого пальця — ставка — дає змогу лівій руці діставати до високих позицій, особливо на струні A.

Щоб грати гучніше, поєднуйте швидкість і натиск смичка. Окремі ноти можна грати на струні — це сильно, але втомливо, і їх важче зіграти разом з іншими, — або смичком, що відскакує від струни, тоді вони звучать дзвінкіше. Погойдування пальця лівої руки, вібрато, змушує обертони наростати й згасати, і нота звучить живіше. Оркестр «Філармонія» пише, що широке вібрато розкриває глибокий голос віолончелі й ідеально пасує до сумного, тужливого настрою.

Якщо дуже легко торкнутися струни точно посередині, не притискаючи її, вийде флажолет: чиста висока нота на октаву вища за відкриту струну. Якщо торкнутися на чверті довжини, нота буде на дві октави вища.

Композитори просять і особливих звуків. Col legno — удари по струні дерев'яною тростиною смичка; звучить як маленький молоточок. Sul ponticello — гра смичком біля самої підставки, звук яскравіший, але скляний і тонкий; sul tasto — гра над грифом, звук слабший і м'якший. У піцикато Бартока струну відтягують угору, щоб вона з гучним тріском ударила об гриф; це використовують як ударний ефект.

• Гра смичком (арко)Ведіть смичок по струні з рівною швидкістю. Ви чуєте довгу ноту, яка звучить, доки смичок рухається.
• Гра щипком (піцикато)Защипніть струну пальцем замість смичка. Нота починається з ляскоту й згасає сама.
• Притиснута струна — нота вищаВідкрита струна A — це A3. Якщо притиснути пальцем ту саму струну, віолончель сягає A4, на октаву вище.
• Лишитися внизу: sul C, sul GНизькі струни звучать густіше й темніше. Композитори пишуть sul C або sul G, коли просять грати саме на них.

Діапазон і нотний запис

Найнижча нота — відкрита струна C, C2, близько 65 Гц. Кожна наступна струна на чисту квінту вища: G2, D3 і A3. Вищі ноти грають, притискаючи струни далі по грифу. Діапазон віолончелі — від C2 до A5, а з флажолетами вона може сягнути A7.

Кожна струна має свою ділянку: струна C — приблизно від C2 до F3, струна G — від G2 до C4, струна D — від D3 до G4, а струна A — від A3 до A5.

Віолончель не транспонує: записана нота — це та нота, яку ви чуєте. Її партію пишуть переважно в басовому ключі, але через дуже широкий діапазон для вищих місць використовують теноровий ключ, а для дуже високих — скрипковий. Музиканти не люблять, коли ключі змінюються надто часто.

Остерігайтеся однієї старої звички. У деяких старих нотах високі ноти віолончелі записували в скрипковому ключі на октаву вище, ніж вони звучать насправді. Сьогодні для цієї ділянки використовують теноровий ключ.

Послухайте

• Чотири відкриті струни: C2, G2, D3, A3Кожен крок — стрибок угору на чисту квінту. Зверніть увагу, як звук світлішає, коли піднімається.
• Найнижча струна, C2Прислухайтеся до густого, темного гулу найнижчої ноти, яку віолончель може зіграти на відкритій струні.
• A3 смичком і щипкомОдна нота двома способами: зіграна смичком тримається рівно, защипнута ляскає й згасає.
• A3 і A4 на струні AВідкрита струна, потім притиснута нота на октаву вища. Чуєте, що в них та сама буквена назва?

Історія та родичі

Перші віолончелі з'явилися в XVI столітті. Вони часто мали п'ять струн і в ансамблях переважно підсилювали басову лінію. У Кремоні, в Італії, майстер Андреа Аматі задав стиль і способи будови інструментів скрипкової родини.

Одна дуже стара віолончель, «Король» (King), — рідкісний уцілілий інструмент середини XVI століття. Імовірно, її зробили ще до королівського замовлення для французького короля Карла IX, розміщеного близько 1561 року, а розписали пізніше. Спочатку це був більший басовий інструмент, згодом його зменшили до розміру сучасної віолончелі. Тепер вона зберігається в Національному музеї музики в Південній Дакоті.

Ранні віолончелі були великими: у найдавніших корпус був близько 80 см — більший, ніж сьогоднішній стандарт, — і всі приблизно 25 віолончелей, відомих до 1700 року, великі. Близько 1660 року винайшли струни з металевим обвиванням, і в Болоньї такі струни, можливо, допомогли віолончелі: коротша струна все одно могла бути досить натягнутою й швидко відгукуватися. 1700 року Страдіварі вирішив робити віолончелі меншими, а приблизно з 1707 року використовував модель, яку тепер називають forma B.

У XVII столітті віолончель разом із клавесином стала звичайною парою для виконання бассо континуо — басової партії, що звучить під музикою. У XVII і XVIII століттях віолончель витіснила басову віолу да гамба як сольний інструмент, а Гайдн, Моцарт і пізніші композитори давали їй дедалі більше роботи.

Серед знаменитої музики для віолончелі — шість сюїт Баха для віолончелі соло, п'ять сонат Бетховена для віолончелі, концерти Лало, Дворжака, Сен-Санса, Елгара й Барбера, сонати Кодая й Дебюссі та «Бразильські бахіани» Віли-Лобоса для восьми віолончелей і сопрано. Пабло Казальс, Мстислав Ростропович і Йо-Йо Ма — одні з найвідоміших віолончелістів.

Змінювалися й струни. Сталеві струни поширювалися дедалі більше, особливо на віолончелі. До 1950-х років більшість молодих американських учнів-віолончелістів грали на двох сталевих і двох жильних струнах зі срібним обвиванням; згодом більшість музикантів відмовилися від жил, і лише деякі залишили жильні струни з обвиванням на трьох нижніх струнах. Близький родич, тенорова скрипка XVI–XVIII століть, за розміром була між альтом і віолончеллю.

1. XVI ст.
   З'являються перші віолончелі, часто з п'ятьма струнами, щоб підтримувати бас.
2. бл. 1505–1577
   Роки життя Андреа Аматі з Кремони, який задав стиль скрипкової родини.
3. Середина XVI ст.
   Зроблено віолончель «Король» — спочатку як більший басовий інструмент.
4. бл. 1660
   Винайдено струни з металевим обвиванням.
5. XVII ст.
   Віолончель і клавесин стають звичайною парою для континуо.
6. 1700
   Страдіварі вирішує робити віолончель меншою.
7. бл. 1707
   Страдіварі починає використовувати модель forma B.
8. бл. 1740
   Віолончелісти виявляють, що струни може притискати великий палець, — так з'являється ставка.
9. 1950-ті
   Більшість молодих американських учнів-віолончелістів грають на двох сталевих і двох жильних струнах зі срібним обвиванням.

З чого почати і як доглядати

Перед грою рівномірно натріть каніфоллю весь волос смичка по довжині. Коли закінчите, завжди послаблюйте волос, перш ніж покласти смичок у футляр.

У посібнику Yamaha сказано, що віолончель регулюють іще перед відправленням із фабрики, і якщо вам здається, що потрібне додаткове регулювання, зверніться до продавця, бо для деяких регулювань потрібні навички фахівця. Не намагайтеся змінювати щось самі.

• Тримайте віолончель подалі від прямого сонця, дуже спекотних чи холодних місць, високої чи низької вологості, пилу й сильного трясіння. Особливо різкі перепади температури можуть спричинити серйозні пошкодження, тому не залишайте її надовго в машині.
• Протирайте її м'якою сухою тканиною й не розпилюйте поруч засоби від комах.
• Міняйте струни лише по одній. Якщо зняти всі чотири, підставка може впасти, а підгрифник — зрушити.
• Під час налаштування чи заміни струн перевіряйте підставку: вона стоїть між насічками двох еф, бік, звернений до підгрифника, стоїть під прямим кутом до верхньої деки, а кожна струна лежить у своєму прорізі.
• Шпиль гострий, тому поводьтеся з ним обережно й міцно затягуйте стопорний гвинт шпиля, щоб віолончель не впала під час гри.
• Під час налаштування чи заміни струн тримайте обличчя подалі від віолончелі: струна, що раптово лопнула, може поранити очі чи обличчя. Не відкручуйте й не закручуйте машинки надто сильно, інакше можна пошкодити віолончель або отримати деренчання під час гри.

Продовжуйте досліджувати

• Струнні інструментиСтруна звучить, коли вібрує. Дізнайтеся, як працюють родина скрипки, гітари й арфи, і чому притиснута струна змінює ноту.
• СкрипкаЗнайомтеся зі скрипкою: струни G D A E, як смичок із каніфоллю змушує струну співати, як грати й діапазон від G3.
• Акустична гітараКласична гітара з нейлоновими струнами й фолк-гітара зі сталевими: будова, звук, гра і чим вони різняться.
• ЕлектрогітараЕлектрогітара перетворює коливання струн на електрику для підсилювача. Як працюють звукознімачі й звідки перевантаження.
• Бас-гітараНайнижчий член родини гітар: як працюють звукознімачі, як щипати й притискати струни, діапазон та історія.
• УкулелеЧотириструнна гітара з Мадейри й Гаваїв. Її будова, чому струна G вища за C і як зіграти акорд боєм.