Sowlea
Українська
Теорія музики · 2 / 10

Нотний стан: як записують музику

Музику можна записати, щоб людина далеко звідси або через багато років могла її зіграти. Для запису потрібні п'ять лінійок, кілька знаків і ноти, розташовані вище або нижче. Це схоже на таємний шифр, але насправді це малюнок того, наскільки високо звучить кожна нота.

Перевірено 7 жовтня 2026 р.

У цьому уроці

Нотний стан: драбинка для нот

Музику записують на нотному стані: це п'ять лінійок і чотири проміжки між ними. Уявіть драбинку, що лежить на боці. Кожна лінійка і кожен проміжок — один щабель. Лінійки рахують знизу вгору: найнижча — перша лінійка.

Нота стоїть або на лінійці, або в проміжку. Що вище стоїть нота, то вище вона звучить. Натисніть на кнопку й послухайте, як дев'ять нот піднімаються драбинкою щабель за щаблем.

Натисніть на ноту, щоб почути її.

Спробуйте: натисніть на будь-яку ноту, щоб почути її. Чи звучить вище та нота, що стоїть вище?

Ключ: яка нота де живе

Завитий знак на початку нотного стану називається ключем. Він показує, якій ноті відповідає кожна лінійка. Без ключа лінійки могли б означати будь-які ноти.

Найчастіше ви зустрінете два ключі. Скрипковий ключ потрібен для високих звуків. Басовий ключ потрібен для низьких звуків. У фортепіанних нотах є обидва: права рука зазвичай читає скрипковий ключ, а ліва — басовий.

Скрипковий ключ (ключ соль)Для високих звуків: права рука на фортепіано, спів, скрипка, флейта і гітара. Його завиток обвиває лінійку, на якій записана нота G.
Басовий ключ (ключ фа)Для низьких звуків: ліва рука на фортепіано, бас-гітара і віолончель. Дві його крапки стоять над лінійкою і під лінійкою, на якій записана нота F.

Натисніть на ноту, щоб почути її.

Читаємо назви нот на нотному стані

Кожна лінійка і кожен проміжок мають назву ноти, і назви йдуть за алфавітом: A B C D E F G, потім знову A. Якщо піднятися з лінійки на найближчий проміжок, вийде наступна літера. Ми пишемо ноти літерами C D E…; українською їх же називають до, ре, мі…: C — до, D — ре, E — мі, F — фа, G — соль, A — ля, B — сі.

У скрипковому ключі лінійки знизу вгору — E G B D F, а проміжки — F A C E. У басовому ключі лінійки — G B D F A, а проміжки — A C E G.

Вчити все одразу не потрібно. Запам'ятайте лінійку, з якої починається ваш ключ (G у скрипковому ключі, F у басовому), і відраховуйте вгору або вниз від неї. Скрипковий ключ обвиває другу лінійку знизу, а дві крапки басового ключа стоять навколо четвертої лінійки знизу.

Скрипковий ключ: лінійки
Скрипковий ключ: проміжки
Басовий ключ: лінійки
Басовий ключ: проміжки

Натисніть на ноту, щоб почути її.

Середня C і додаткові лінійки

А якщо нота вища або нижча за п'ять лінійок? Тоді ми дописуємо маленьку додаткову лінійку тільки для цієї ноти. Вона називається додатковою лінійкою.

Найважливіша нота на додатковій лінійці — середня C (до першої октави), тобто C неподалік від середини фортепіано. Вона стоїть на одній додатковій лінійці під нотним станом зі скрипковим ключем і на одній додатковій лінійці над нотним станом з басовим ключем. Це одна й та сама клавіша на фортепіано. Це місце зустрічі двох ключів.

Середня C під нотним станом зі скрипковим ключем
Середня C над нотним станом з басовим ключем
Клавіатура фортепіано: натисніть клавішу, щоб її почути

Дієзи, бемолі та бекари

Знак перед нотою може змінити її на один півтон. Дієз (♯) робить ноту на один півтон вищою. Бемоль (♭) робить її на один півтон нижчою. Бекар (♮) скасовує дієз або бемоль і повертає ноті звичайну назву. Півтон — це відстань до сусідньої клавіші фортепіано, чорної чи білої.

На фортепіано дієзи та бемолі — це здебільшого чорні клавіші. Знак пишуть перед тією нотою, яку він змінює.

ДієзНа один півтон вище: F, потім F-дієз.
БемольНа один півтон нижче: B, потім B-бемоль.
БекарСкасовує дієз або бемоль: F-дієз, потім знову звичайна F.

Маленька вікторина: назвіть ноту

Подивіться на ноту на нотному стані зі скрипковим ключем і виберіть її назву. Щоб знайти її, скористайтеся лінійками (E G B D F) і проміжками (F A C E).

Наступний урокРитм: як довго триває кожен звук

Звук фортепіано: Salamander Grand Piano, автор Alexander Holm (ліцензія CC BY 3.0).