Акустична гітара: класична й зі сталевими струнами, як вони влаштовані

Знайомтеся: акустична гітара

Корпус гітари має «талію» — місце посередині, де він вигинається всередину, а гриф поділено ладами. Ранні гітари мали чотири струни; тепер стандарт — шість. Є три основні типи гітар: акустичні з нейлоновими струнами (класична й фламенко), акустичні зі сталевими струнами (фолк) і електрогітари. Ця сторінка — про перші два.

Головна відмінність — у струнах. У класичної гітари струни 1–3 — це поодинокі прозорі нейлонові жилки, а струни 4–6 мають осердя приблизно з 200 нейлонових волокон, обвите посрібленим мідним дротом. У гітари зі сталевими струнами струни 1–2 — гладка сталь, а струни 3–6 обвиті металом, часто бронзою 80/20 або фосфористою бронзою.

Сталеві струни натягнуті набагато сильніше: один комплект нейлонових струн нормального натягу (D'Addario EJ45) тягне загалом на 85,8 фунта (38,9 кг) на шість струн, а сталевий комплект 12–53 (EJ16) — близько 160 фунтів, приблизно вдвічі більше. Як із гумкою: що сильніше натягнута струна, то важче її притиснути.

Гітара з нейлоновими струнами майже завжди тихіша за сталеву, а її звук у бою м'якший; сталеві струни дають дзвінкий, чіткий тон. Нейлон використовують у класиці, фламенко, латиноамериканській музиці, босанові, джазі й попі; сталь — у фолку, попі, році, блюзі, кантрі й блюграсі.

Гриф класичної гітари ширший (52 мм біля верхнього поріжка в типової Yamaha), ззаду напівкруглий і з'єднується з корпусом на 12-му ладу. Гриф гітари зі сталевими струнами вужчий (43 мм), ззаду трикутніший і зазвичай з'єднується на 14-му ладу, тож більшу частину накладки легко дістати.

Родина

Струнний інструмент (щипковий)

Класифікація

Горнбостель — Закс 321.322-5: ящикова лютня з грифом, на якій грають голими пальцями

Струни

6; нейлонові в класичної гітари, сталеві у фолк-гітари

Звучний діапазон

Від E2 до C6 (20 ладів)

Ключ

Скрипковий ключ, записується на октаву вище, ніж звучить

Транспозиція

Звучить на октаву нижче, ніж записано

Звичайні розміри

Класична: мензура 650 мм (Yamaha C40II); зі сталевими струнами: 25,4 дюйма ≈ 645 мм (Martin D-28)

З чого складається гітара

Акустична гітара від голівки до нижнього краю складається з деталей, перелічених нижче. У двох видів більшість деталей спільні; різняться приховані пружини, спосіб кріплення струн і захисна накладка в гітар зі сталевими струнами: класичні струни прив'язують до підставки, а сталеві тримаються в ній маленькими штирками (пінами).

Добрі верхні деки часто роблять «книжковою» склейкою: один шматок дерева розпилюють на дві пластини й розкривають, як книжку, тож малюнок волокон з обох боків дзеркальний.

Деякі деталі розташовані всередині або позаду інструмента, і на малюнку їх не видно; їхні номери показують приблизно, де вони є.

12345678910

1. 1
   Голівка грифа й кілки headstock / tuning keys

   Повертаючи кілок, ви натягуєте або послаблюєте струну — так гітару налаштовують. На класичних гітарах кілки здебільшого з відкритими шестернями.

2. 2
   Верхній поріжок nut

   Невелика планка, що тримає струни з боку голівки, — там, звідки відкрита струна починає коливатися. Тепер зазвичай із кістки, твердого пластику або латуні.

3. 3
   Гриф neck

   Довга частина, яку тримає ліва рука. У грифі гітари зі сталевими струнами схований регульований сталевий стрижень (анкер) завтовшки близько 6 мм, який не дає йому прогнутися.

4. 4
   Накладка грифа й лади fingerboard / frets

   Тут притискають струни; накладку часто роблять з ебену. Коли ви притискаєте струну, металевий лад стає її новим кінцем; кожен лад у бік корпусу підвищує ноту на півтон.

5. 5
   Верхня дека top / soundboard

   Тонка передня дошка, часто з ялини або західного червоного кедра, завтовшки близько 2,5–3 мм. Коливання струн доходять до неї через підставку, і дека штовхає повітря; нижня дека для звуку набагато менш важлива.

6. 6
   Резонаторний отвір і розетка sound hole / rosette

   З'єднує повітря всередині корпусу з повітрям назовні й допомагає створити низький резонанс; кільце навколо — це інкрустована прикраса.

7. 7
   Захисна накладка pickguard

   У гітар зі сталевими струнами — тонка пластинка біля резонаторного отвору, щоб медіатор не дряпав деку. На малюнку класична гітара, яка зазвичай її не має; номер показує, де вона розташована в гітари зі сталевими струнами.

8. 8
   Пружини bracing

   Тонкі дерев'яні планки, приклеєні до деки зсередини. Вони тримають натяг струн і формують тембр: віялові в класичних гітар, більші й міцніші X-подібні в більшості гітар зі сталевими струнами.

9. 9
   Підставка й нижній поріжок bridge / saddle

   Тримають струни біля нижнього краю й передають їхні коливання деці. Підставки роблять із твердих порід, наприклад ебену чи палісандра; нижні поріжки — часто з кістки.

10. 10
    Обичайки й нижня дека sides (ribs) / back

    Утворюють боки й задню стінку корпусу, часто з махагоні, палісандра або клена. Нижня дека впливає на звук набагато менше, ніж верхня.

Звідки береться звук

Струна така тонка, що, розгойдуючись, майже не штовхає повітря, тому сама по собі звучить дуже тихо. Помахайте паличкою для їжі — вітерця майже не відчуєте; помахайте віялом — відчуєте. Гітара передає коливання струни через нижній поріжок і підставку на верхню деку, а широка дека може штовхати багато повітря.

Корпус насправді не підсилювач: уся енергія йде від вашого щипка, а корпус лише ефективніше перетворює коливання струни на коливання повітря — приблизно як дифузор гучномовця. Грубо кажучи, високі звуки йдуть здебільшого від деки, яку розгойдує підставка, а значна частина низького звуку — від повітря всередині корпусу, що виходить крізь резонаторний отвір.

Повітря всередині теж резонує. Повітря в резонаторному отворі рухається туди й назад — як гудіння, коли дмухаєш упоперек шийки порожньої пляшки; це називається резонансом Гельмгольца, і в гітари він лежить між F#2 і A2, залежно від інструмента. Що більший отвір, то гучніший звук; менший отвір звучить тихіше, але округліше.

Висота звуку струни залежить від чотирьох речей: маси, натягу, довжини і того, як вона коливається. Важчі, слабше натягнуті й довші струни звучать нижче. За тієї самої довжини й натягу для октави нижче потрібна вчетверо більша вага, тому в басових струн тонке осердя обвите металевим дротом: вони важчі, але не надто жорсткі.

Коли ви притискаєте струну, лад заміняє верхній поріжок як її кінець, струна стає коротшою, і нота підвищується. На 12-му ладу струна вдвічі коротша — на октаву вище; на 7-му — це 2/3 довжини, і E перетворюється на B; на 5-му — 3/4, і E перетворюється на A. Кожен півтон множить довжину приблизно на 0,944, тому лади до корпусу стають дедалі вужчими.

Місце щипка змінює тембр: біля підставки звук яскравіший, а щипок на третині струни прибирає 3-тю, 6-ту, 9-ту… гармоніки. Щипок у бік деки починається гучно й швидко згасає; щипок паралельно деці слабший, але звучить довше.

Одразу після щипка на струні є гострий злам, повний високих частот; вони швидко згасають, тому приблизно за секунду звук стає круглішим. Нейлонові струни коливаються з великим розмахом і потребують більшої відстані між собою, тому грифи класичних гітар ширші; сталеві струни тягнуть так сильно, що деці потрібні більші й міцніші пружини.

Спробуйте: зіграйте відкриту струну A (5-ту) й повільно водіть шматочком картону туди й назад перед резонаторним отвором. Послухайте, як змінюється звук. А ще можна піднести вухо до отвору й тихо проспівати низькі ноти в межах від F#2 до A2, щоб знайти ту, на яку корпус відгукується.

Як грати

На класичній гітарі зазвичай грають сидячи: ліва нога на підставці, «талія» гітари на лівому стегні, голівка ліворуч, піднята приблизно до рівня очей. Гітари торкається праве передпліччя; правий лікоть лежить на краю корпусу, зап'ясток і кисть розслаблені.

Великий палець лівої руки підтримує гриф ззаду, а інші пальці стоять «будиночком» і притискають струни кінчиками. Притискайте струну одразу біля ладу з боку голівки, а не на самому ладу, інакше м'якуш пальця глушить коливання, і нота звучить глухо.

Класичні гітаристи зазвичай грають пальцями — від великого до безіменного — і, як правило, без медіатора; аплікатуру позначають p (великий), i (вказівний), m (середній) і a (безіменний). Гітара зі сталевими струнами чудово підходить, щоб акомпанувати собі під спів, найчастіше медіатором: боєм або перебором (нотами акорду по одній).

Коли граєте боєм, лічіть уголос: спочатку вдаряйте тільки на рахунок 1, потім половинними, четвертними й восьмими; восьму на «і» грайте ударом угору, зазвичай зачіпаючи лише три високі струни. У расгеадо фламенко беруть участь усі пальці; хамер-он (висхідне легато) видобуває ноту ударом пальця лівої руки по грифу, а пул-оф (низхідне легато) — зриванням пальця зі струни; каподастр затискає гриф, щоб підвищити тональність, не змінюючи аплікатури акордів.

• Відкриті струни: класична (нейлон)Не притискаючи жодного ладу, зіграйте струни 6, 5, 3 і 1: E2, A2, G3, E4. Послухайте м'який звук нейлону.
• Відкриті струни: сталевіТі самі чотири відкриті струни на гітарі зі сталевими струнами: E2, A2, G3, E4. Порівняйте, наскільки чітко починається кожна нота.
• 12-й лад: на октаву вищеНа 1-й струні класичної гітари спочатку відкрита E4, потім 12-й лад, де струна вдвічі коротша: E5.
• 13-й лад: октава й ще півтонНа 1-й струні гітари зі сталевими струнами — відкрита E4, потім 13-й лад: F5. Дванадцять ладів дають октаву, ще один додає півтон.

Діапазон і нотний запис

Гітарні ноти пишуть у скрипковому ключі, але за традицією — на октаву вище, ніж вони звучать. У деяких нотах під скрипковим ключем стоїть маленька цифра 8, щоб нагадати, що звучить на октаву нижче.

Наприклад, відкрита 5-та струна записується як A3, а звучить як A2 (110 Гц). Шість відкритих струн записуються E3, A3, D4, G4, B4, E5, а звучать E2, A2, D3, G3, B3, E4. Сусідні струни здебільшого розташовані на відстані чистої кварти; тільки між G (3-тя струна) і B (2-га струна) — велика терція.

Найнижча нота — відкрита 6-та струна, E2 (близько 82,4 Гц). Найвища залежить від ладів: на гітарі з 20 ладами 1-ша струна сягає C6, з 19 ладами — B5; у гітарному записі це від E3 до C7. 6-ту струну часто опускають на цілий тон до D (стрій drop D), і внизу додається D2.

Послухайте

• Найнижча струна E2: нейлон і стальСпочатку класична гітара, потім гітара зі сталевими струнами. Обидві грають E2; яка починає звучати чіткіше, а яка м'якше?
• 5-та струна A2 (110 Гц)Ця нота близька до повітряного резонансу корпусу (приблизно від F#2 до A2). Порівняйте, як довго й наскільки повно звучить низька нота на кожній гітарі.
• 3-тя струна G3Класична струна G — це одна нейлонова жилка; сталева струна G обвита металом. Почуйте різницю в забарвленні звуку.
• 1-ша струна E4: після щипкаСамий початок ноти різкіший; приблизно за секунду, коли високі частоти згасають, звук стає круглішим.
• Високо на грифі: E5 і F5E5 класичної гітари на 12-му ладу, потім F5 гітари зі сталевими струнами на 13-му ладу.

Історія та родичі

Гітара з'явилася в районі Іспанії близько 500 років тому (XV–XVI століття). Гітари XVI століття були набагато менші за нинішні, з чотирма хорами (парами струн), жильними струнами й жильними ладами, нав'язаними навколо грифа.

Близько 1600 року додали п'ятий хор, і вийшла «іспанська гітара». У XVIII столітті нав'язні жильні лади поступилися місцем нерухомим ладам зі слонової кістки або металу, а пізніше в тому самому столітті додали шостий хор. Близько 1800 року пари струн перетворилися на шість поодиноких струн зі строєм E–A–D–G–B–E — цей стрій використовують і сьогодні.

Багато що в сучасній класичній гітарі йде від іспанського майстра Антоніо де Торреса (1817–1892). Він почав будувати гітари в 1850-х роках і робив корпуси довшими й ширшими, щоб гітара звучала гучніше. Віялові пружини винайшов не він, але він їх удосконалив і зробив поширеними.

Історія гітари зі сталевими струнами — американська. К. Ф. Мартін відкрив свою справу в Нью-Йорку в 1833 році, а в середині XIX століття фірма Martin розробила X-подібні пружини, які згодом дали гітарам змогу витримувати натяг сталевих струн. Музикантам, які гастролювали, потрібна була гучність, якої вистачило б до останніх рядів концертної зали, тому фірма досить швидко перейшла з жильних струн на металеві, і гітари зі сталевими струнами поширилися на початку XX століття.

Під час Другої світової війни жильних струн бракувало, бо жилу використовували для хірургічних швів на фронті. Нью-йоркський майстер Альберт Огастін разом із гітаристом Сеговією розробив нейлонові струни, які вийшли наприкінці 1940-х років.

До родичів гітари належать лютня, віуела (більша родичка з більшою кількістю струн) і гітара фламенко (корпус тонший, звук жвавіший і різкіший і швидко згасає), а також дванадцятиструнна гітара, електрогітара й південноамериканське чаранго. Чотири струни укулеле мають ті самі інтервали, що й струни 1–4 гітари, хоча звучать на іншій висоті.

1. XV–XVI ст.
   У районі Іспанії з'являється гітара; гітари XVI століття мають чотири хори й жильні струни
2. бл. 1600
   Додано п'ятий хор; «іспанська гітара»
3. 1759
   Найраніша відома гітара з віяловими пружинами, яку приписують Франческо Сангіно, Севілья
4. XVIII ст.
   Нав'язні жильні лади змінюються нерухомими; у другій половині століття додано шостий хор
5. бл. 1800
   Шість поодиноких струн зі строєм E–A–D–G–B–E
6. 1833
   К. Ф. Мартін відкриває свою справу в Нью-Йорку
7. 1850-ті
   Антоніо де Торрес починає будувати гітари й створює вигляд сучасної класичної гітари
8. бл. 1916
   З'являється форма корпусу «дредноут»
9. кінець 1940-х
   З'являються нейлонові струни для класичної гітари

З чого почати і як доглядати

Вибираючи першу гітару, потримайте її в руках: ліва рука має діставати до дальнього кінця грифа, інакше виберіть меншу мензуру; невисоким музикантам підійде розмір 3/4. Нейлонові струни натягнуті слабше за сталеві, і початківцям на них часто грати легше. Якщо струни низько над грифом (це називають висотою струн), їх легше притискати, але якщо занизько, струни деренчать або ноти не звучать, тому нехай висоту налаштує кваліфікований майстер.

Гітари роблять з дерева; ідеальна вологість — 45–55%, а надто сухе повітря може спричинити тріщини в дереві й відклеювання підставки. Як гумка, нейлон під час нагрівання насправді стискається (ефект Гуха — Джоуля), тому в спеку класична гітара звучить вище, найбільше на 2-й і 3-й струнах.

• Щоразу після гри стирайте піт і жир сухою тканиною для інструментів; не використовуйте силіконову тканину — вона може пошкодити лак.
• Міняйте класичні струни щонайменше раз на 6 місяців, а краще раз на 3; сталеві — щомісяця або раз на кілька тижнів, якщо граєте щодня, або приблизно раз на 3 місяці, якщо граєте рідше. Міняйте всі шість разом.
• Підтягуйте кожну струну до потрібної ноти знизу вгору; якщо опускати її до ноти згори, вона частіше розстроюється.
• Ховайте гітару в чохол, коли не граєте, і знімайте каподастр, а не залишайте його на гітарі в чохлі.
• Не гратимете на класичній гітарі понад 2–3 тижні? Послабте струни на кілька обертів.
• Вигнутий гриф, підставку, що відклеюється, або сильно стерті лади довірте професійному майстру; якщо підставка відклеюється, не ставте нові струни, доки її не полагодять.

Продовжуйте досліджувати

• Струнні інструментиСтруна звучить, коли вібрує. Дізнайтеся, як працюють родина скрипки, гітари й арфи, і чому притиснута струна змінює ноту.
• СкрипкаЗнайомтеся зі скрипкою: струни G D A E, як смичок із каніфоллю змушує струну співати, як грати й діапазон від G3.
• ВіолончельНизький теплий голос скрипкової родини: як смичок змушує струну співати, як сидіти з інструментом, струни C G D A.
• ЕлектрогітараЕлектрогітара перетворює коливання струн на електрику для підсилювача. Як працюють звукознімачі й звідки перевантаження.
• Бас-гітараНайнижчий член родини гітар: як працюють звукознімачі, як щипати й притискати струни, діапазон та історія.
• УкулелеЧотириструнна гітара з Мадейри й Гаваїв. Її будова, чому струна G вища за C і як зіграти акорд боєм.