Квінтове коло, пояснене як годинник

Дванадцять тональностей на циферблаті

C стоїть угорі, там, де 12 година. Кожен крок за годинниковою стрілкою піднімає на чисту квінту (сім півтонів): C, G, D, A, E, B, потім F♯ і далі по колу. Кожен крок у зворотний бік опускає на квінту: C, F, B♭, E♭ і так далі.

Через дванадцять кроків ви знову на C. Це як чарівні сходи, що весь час ведуть угору й усе одно повертають туди, звідки ви почали: зі справжніми сходами так не буває, а з назвами нот — так.

На кожному кроці — на один дієз чи бемоль більше

Ключові знаки — це група дієзів або бемолів, яку пишуть на початку кожного нотного рядка. Вони показують, які ноти лишаються підвищеними чи зниженими в усьому творі, щоб не писати знак біля кожної ноти.

У до мажорі немає ні дієзів, ні бемолів. Кожен крок за годинниковою стрілкою додає один дієз: у соль мажорі (G) один, у ре мажорі (D) два, у ля мажорі (A) три. Кожен крок проти годинникової стрілки додає один бемоль: у фа мажорі (F) один бемоль, у сі-бемоль мажорі (B♭) два, у мі-бемоль мажорі (E♭) три.

Як на торті в день народження щороку додається одна свічка, так і тут рахунок зростає рівно на один. Тож, знаючи місце тональності на колі, ви знаєте, скільки в неї дієзів чи бемолів, без заучування списку.

Унизу кола три тональності мають по дві назви, що звучать однаково: B і C♭, F♯ і G♭, C♯ і D♭. Одна пишеться з дієзами, інша — з бемолями.

Порядок дієзів і бемолів

Дієзи завжди додаються в тому самому порядку: F♯ C♯ G♯ D♯ A♯ E♯ B♯. Бемолі йдуть у зворотному порядку: B♭ E♭ A♭ D♭ G♭ C♭ F♭. Зверніть увагу: порядок бемолів — це порядок дієзів, прочитаний задом наперед.

У музичній школі цей порядок зазвичай просто заучують складами: дієзи — «фа, до, соль, ре, ля, мі, сі», бемолі — навпаки: «сі, мі, ля, ре, соль, до, фа».

Мінорні близнюки всередині кола

Кожна мажорна тональність має мінорну з точнісінько тими самими дієзами чи бемолями. Її називають паралельним мінором — «мінорним близнюком». На колі мінорна тональність стоїть просто всередині своєї мажорної: до мажор і ля мінор, соль мажор і мі мінор, фа мажор і ре мінор.

Щоб знайти паралельний мінор на фортепіано, почніть із ноти мажорної тональності й відлічіть три клавіші вниз, рахуючи й чорні: C → B → B♭ → A.

Сусіди — найкращі друзі

Акорд — це три чи більше нот, зіграних разом. У сусідніх тональностей на колі всі ноти, крім однієї, спільні, тому вони звучать близько й дружно. Ось чому три найчастіші акорди в тональності — це акорд самої тональності й акорди двох її сусідів. У до мажорі це C, F і G. Музиканти нумерують акорди римськими цифрами за ступенем гами, з якого вони починаються: C — 1-й ступінь до мажору (I), F — 4-й (IV), G — 5-й (V). В українських підручниках їх називають тонікою, субдомінантою й домінантою (T, S, D). Великі римські цифри означають мажорні акорди, малі (ii, iii, vi) — мінорні. Тисячі пісень обходяться лише I, IV і V.

Мінорні акорди просто всередині цих трьох (ля мінор, ре мінор і мі мінор у до мажорі) теж друзі. Разом ці шість акордів покривають більшість пісень для початківців. Натисніть тональність на колі вище й зіграйте її «дружні» акорди.

Перенесення пісні в іншу тональність

Якщо пісню співати занадто високо чи занадто низько, можна зсунути кожен акорд на однакову кількість місць по колу. Пісня з акордами C, F і G, зсунута на одне місце за годинниковою стрілкою, стає G, C і D. Пісня звучить так само, тільки вище чи нижче, — ніби повернули ручку на колі. Це називається транспонуванням.

Усі тональності одним поглядом

У таблиці кожна мажорна тональність, її дієзи чи бемолі та її мінорний близнюк.