Назви нот: сім нот музики

Сім нот, як сім днів тижня

У міжнародній системі ноти позначають першими сімома літерами латинської абетки: A B C D E F G. У нас їх зазвичай називають до, ре, мі… — про це трохи нижче. Майже всі уроки починають із C (до), і ми теж: C D E F G A B, тобто до ре мі фа соль ля сі.

Після B знову йде C — так само, як після неділі знову настає понеділок. Нове C звучить як та сама нота, тільки вище. Це чути, коли тато й дитина співають одну пісню разом: мелодія одна, але голос дитини вищий саме на таку відстань.

Відстань від одного C до наступного C називається октавою. «Окта» означає «вісім» — згадайте восьминога з його вісьмома ногами. Назв лише сім, то чому вісім? Бо ми рахуємо обидва C: C D E F G A B C. Це як рахувати від понеділка до наступного понеділка: якщо рахувати обидва понеділки, вийде вісім днів.

Як знайти C (до) на фортепіано

Погляньте на чорні клавіші. Вони йдуть групами: дві разом, потім три разом, потім знову дві, потім три — і так по всій клавіатурі.

C — це біла клавіша одразу ліворуч від кожної групи з двох чорних клавіш. Уявіть, що дві чорні клавіші — це маленький дах, а C — двері ліворуч у будиночку.

Коли ви знайшли C, білі клавіші праворуч від неї — це D E F G A B, а потім наступне C.

Спробуйте: натисніть на клавіатурі вище всі C по черзі. Вони звучать схоже, тільки вище або нижче.

До, ре, мі: наші назви нот

В Україні ноти в повсякденному житті називають складами: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Склади ще й зручно співати. (Англійською замість сі часто співають ti.)

У нас до — це завжди C, тож до ре мі — просто інші назви для C D E. Така система називається «нерухоме до». Літери C D E — міжнародні назви: їх використовують на цьому сайті, у позначеннях акордів і в більшості застосунків. У деяких країнах і методиках, частіше на заняттях співом, використовують «рухоме до»: до — це головна, «домашня» нота мажорної пісні (та, на якій музика звучить завершено), хоч би де вона була. Ваш учитель або підручник підкаже, яка система використовується.

Чорні клавіші: дієз ♯ і бемоль ♭

Чорна клавіша отримує ім’я від сусідньої білої. Дієз ♯ означає «сусідня клавіша вище»: чорна клавіша одразу праворуч від C — це C♯ (до-дієз). Бемоль ♭ означає «сусідня клавіша нижче»: чорна клавіша одразу ліворуч від D — це D♭ (ре-бемоль).

Отже, C♯ і D♭ — одна й та сама клавіша з двома іменами, як у друга, який має справжнє ім’я і прізвисько. Яке ім’я вибрати, залежить від музики довкола.

У двох місцях між білими клавішами немає чорної: E–F і B–C. Ці білі клавіші й так стоять поруч, тому E♯ — це та сама клавіша, що й F, а B♯ — та сама, що й C. Такі назви трапляються нечасто, але тепер ви знаєте, звідки вони беруться. (У зворотний бік так само: F♭ — це E, а C♭ — це B.) У деяких гамах трапляється навіть дубль-дієз 𝄪 (на дві клавіші вище) або дубль-бемоль 𝄫 (на дві клавіші нижче): F𝄪 грають на клавіші G.

Бекар ♮ скасовує дієз або бемоль і повертає ноту на її звичайну білу клавішу.

Цифри після літер: який поверх?

На фортепіано багато C, тому до літери додають цифру, щоб було зрозуміло, яке саме, — як поверх у високому будинку. C посередині клавіатури — це C4, його ще називають «до першої октави» (на деяких синтезаторах і в застосунках — C3). C над ним — C5, під ним — C3.

Цифра збільшується на один на кожній ноті C: клавіша одразу після B3 — це C4. Ля над до першої октави — це A4. Вона коливається 440 разів на секунду, і за нею налаштовуються оркестри й тюнери.

Назви нот у різних країнах

Ноти всюди ті самі, а назви в них різні. Ось як зазвичай називають сім нот у нас, у міжнародній системі та в німецькій системі, яка трапиться вам у підручниках і відео.

У німецькій системі та в українських підручниках теорії ноту сі позначають літерою H, а літера B означає сі-бемоль (B♭). В англійській системі, як на цьому сайті, B — це просто сі. Побачили в англійському тексті B — думайте «H».

Маленька вікторина: яка це клавіша?

На клавіатурі світиться клавіша. Виберіть її назву. Шукайте групи з двох і трьох чорних клавіш — вони допоможуть.