Епоха класицизму: ясність, гармонія й витонченість
Після прикрашеного бароко музика стала чистішою й легшою, як доглянутий сад після густого лісу. Це епоха класицизму, приблизно 1750–1820 років.
У цьому уроці

Два значення слова «класичний»
У повсякденному житті «класичною музикою» називають усю концертну музику з давніх часів. Але музиканти вживають також слово «класицизм» для одного короткого періоду: приблизно 1750–1820 років. Цей урок саме про цей період.
Як звучить музика класицизму
Мелодії класицизму зазвичай ясні й легкі для співу. Вони складаються з охайних, гармонійних фраз, як запитання й відповідь. Акомпанемент простіший, ніж у бароко, а музика плавно переходить від тихої до голосної.
У цю епоху композитори писали й у формах, які лишилися популярними: симфонія для повного оркестру, соната для одного чи двох інструментів і струнний квартет для двох скрипок, альта й віолончелі. Сучасний оркестр почав набирати форми, а фортепіано поступово витіснило клавесин.
Відень, столиця музики
Багато найвідоміших композиторів класицизму жили або працювали у Відні, в Австрії. Багаті родини, двір і театри потребували музики, тож композитори знаходили там роботу й слухачів.
Відомі композитори класицизму
Виділяються три імені.
- Йозеф Гайдн (1732–1809)
- Австрійський композитор, який написав понад сто симфоній. Його часто називають батьком симфонії.
- Вольфґанґ Амадей Моцарт (1756–1791)
- Вундеркінд із Зальцбурга, який писав симфонії, опери, концерти та камерну музику й помер у 35 років.
- Людвіг ван Бетховен (1770–1827)
- Народився в Бонні, в Німеччині, переїхав до Відня й писав музику, що поєднує епохи класицизму та романтизму.
Звук фортепіано: Salamander Grand Piano, автор Alexander Holm (ліцензія CC BY 3.0).